Трудові гарантії для працівників з обмеженими можливостями

3 грудня українське суспільство відзначає Міжнародний день інвалідів. Звичайно, цей день не можна називати святковим, проте він підкреслює необхідність привернути увагу до потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. 

На сьогодні актуальність проблеми захисту інвалідів в Україні визначається, насамперед, зміною демографічної ситуації в країні : на фоні зменшення загальної чисельності населення, постійно зростає частка людей з обмеженими можливостями.

У нашому місті  проживає  близько 2000 інвалідів працездатного віку, з них забезпечені роботою  800 осіб.

Враховуючи особливі потреби та знижену конкурентноздатність на ринку праці, держава забезпечує підтримку цієї категорії шляхом встановлення додаткових пільг і гарантій щодо їх працевлаштування, створення належних і безпечних умов праці.

Встановлення трудових прав, гарантій працюючим інвалідам в Україні регулюються, зокрема, Конвенцією про права інвалідів, КЗпП України, Законом України «Про відпустки», Законом України «Про охорону праці», Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

Відповідно до ч. З ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не допускається відмова в укладанні трудового договору з інвалідом або в просуванні його по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення на іншу роботу інваліда без його згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю та безпеці праці інших осіб, чи продовження трудової діяльності або зміна її характеру й обсягу загрожує погіршенню здоров'я інваліда.

Важливо! Під час працевлаштування інваліда документами, які підтверджують інвалідність, є:

- довідка МСЕК та виписка з акта огляду в МСЕК (роботодавцеві залишають їх копії). У цих документах вказується причина інвалідності, група і строк інвалідності та висновки комісії про умови та характер праці інваліда;

- індивідуальна програма реабілітації інваліда (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).

Приймаючи на роботу інваліда, роботодавець повинен створити для нього робоче місце, у тому числі й спеціальне, з урахуванням його індивідуальних можливостей. Для організації «спеціального робочого місяця інваліда» потрібно вжити додаткових заходів з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю шляхом пристосування основного і додаткового обладнання, а також технічних засобів. Прикладами облаштування спеціального робочого місця для інвалідів є скорочення тривалості робочого дня, встановлення додаткових перерв для приймання ліків, робота на дому, використання комп'ютерної комунікації (замість усної), облаштування пандусів, туалетів та душових для інвалідів, перегородок у приміщеннях, які дають працівникам змогу прийняти ліки, зробити собі ін'єкцію тощо.

Важливо! При прийнятті на роботу інваліда, направленого на роботу згідно з рекомендаціями МСЕК, забороняється встановлювати випробувальний термін (ст. 26 КЗпП України).

Водночас у разі встановлення інвалідності, працівник пред'явивши за місцем роботи медичний висновок МСЕК та індивідуальну програму реабілітації, має право вимагати від роботодавця надання додаткових трудових гарантій. При цьому, законодавством не встановлено обов'язку інваліда пред'являти за місцем роботи документи щодо встановлення інвалідності, а тому реалізація своїх прав залежить насамперед від самого працівника.

Що стосується режиму роботи, то робота працівників з обмеженими фізичними можливостями у нічний час і понаднормово допускається тільки за їх згоди, і за умови, що це не суперечить медичним показанням. А за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня  та пільгові умови праці.

Роботу в режимі неповного робочого часу регламентовано ст. 56 КЗпП України. Неповний робочий час може бути встановлено шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, зменшення кількості днів роботи протягом тижня або одночасного зменшення кількості днів і тривалості щоденної роботи.Оплата праці при цьому здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Важливо! Робота інвалідів на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників.

Знижена активність та особливі потреби вимагають додаткових гарантій і для часу відпочинку працівників - інвалідів.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

Щорічні відпустки надаються інвалідам у зручний для них час. При цьому вони мають право на відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного строку безперервної роботи у цій установі.

Крім того, за бажанням працівника-інваліда, роботодавець зобов'язаний надати йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю:

-  до 30 календарних: днів щороку - інвалідам III групи;

-  до 60 календарних днів щороку - інвалідам І і II груп

Керівникам підприємств слід мати на увазі, що працівники-інваліди мають переважне право залишення на роботі, якщо на підприємстві відбувається скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці. При цьому такий пріоритет мають лише працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання. Одначе, якщо стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню його трудових обов'язків, то, він має право достроково припинити укладений строковий трудовий договір.

Пам'ятайте, роботодавець зобов'язаний дотримуватися норм законодавчих актів! Недотримання цих вимог розцінюється як порушення законодавства про працю і може бути підставою для притягнення винних осіб до  відповідальності.          

.