Звернення до прихожан Української Православної Церкви Вараської міської територіальної громади
Україна сьогодні переживає важкі часи. Важкі для кожного українця, незалежно від того, де він живе, які політичні погляди розділяє і до якої Церкви належить. І хоча поки що Вараська міська територіальна громада не страждає від бомбардувань та обстрілів, проте не може стояти осторонь трагедії всієї нашої держави та українського народу.
Усі розуміють, що війна йде не тільки зброєю, не тільки танками й літаками. Набагато страшнішу війну ворог веде ідеологічно, навчаючи українців не любити свій народ і свою державу. Прикриваючись ідеями "слов’янської єдності" та "братніх народів", росіяни переконували всіх, що бути патріотом України – це щось, чого потрібно соромитись і, за змоги, уникати. Дуже часто частиною і навіть рупором цієї пропаганди ставали священнослужителі Української Православної Церкви (Московського Патріархату). І в цьому нема нічого дивного, адже ті, хто вкладав у голови священників ці думки, були друзями по семінарській лаві чи авторитетними архієреями спільної Церкви. Та й самі ідеї здавалися такими християнськими та наповненими любов’ю – єдність, праця на краще спільне майбутнє, захист своїх парафіян від гріхів та зневір’я. Що може бути кращим, ніж спільними зусиллями протистояти безбожникам та противникам віри і в такий спосіб привести своїх парафіян до Царства небесного? Чи не в цьому місія Церкви?
Російська пропаганда вирішила використати методи напівправди, прикриваючись благими намірами і благими цілями, вам десятиліттям нав’язувалися думки меншовартості українців, неможливості розбудови незалежної від Москви Церкви та навіть «безблагодатності» української мови. Для цього ідеологи Кремля в лавах РПЦ не гребували прикриватись іменами святих, приписуючи їм пророцтва чи вислови, які ніхто ніколи не чув від них за земного життя. Всіх, хто хотів мати незалежну Церкву, таврували розкольниками і зрадниками; інші Церкви, які не підтримували імперські амбіції Росії, оголошувались ворогами, як і всі патріоти України, котрі прагнули відійти подалі від Росії та рухатися в бік Європи.
Зараз, напевно, не лишилось в Україні жодної людини, яка не розуміє, що відбувається. Російська агресія, бомбардування міст, вбивство мирних жителів – все це робиться руками російських військ. Ніхто з російських військових вже не намагається розповідати про «навчання», йде відкрита війна проти України. Війна, метою якої є не просто поневолити Україну. Тепер Путін хоче повністю знищити український народ, адже йому потрібна тільки наша земля, а не наші люди. І в такий час, коли впала полуда з очей навіть тих, хто вперто відкидав факти і займав позицію "невтручання в політику", настав час робити вибір і називати біле білим, а чорне – чорним.
Звичайно, це робити важко, тому що ті, кого завжди вважали друзями, виявилися ворогами, а тих, кого називали ворогами, – друзі. Боляче бачити, що його використовували вороги України для боротьби зі своєю батьківщиною. У багатьох є страх перед невідомим майбутнім. А дехто досі вичікує і сподівається, що все саме собою якось минеться, станеться чудо і все буде, як колись, до війни.
Вже не буде, як раніше. Ця війна – болючі ліки, які Господь приписав українцям, щоб вони знову і знову не поверталися до тих, хто їх століттями нищить та вбиває не тільки фізично, а й духовно і культурно. Бо не досягши успіху в русифікації та забороні всього українського, які тривали багато століть, зараз росіяни намагаються повністю знищити наш народ. І поки кожен українець не усвідомить, що йдеться не про чиїсь інтереси, а про виживання цілого народу, доти та війна не закінчиться. І якщо хтось сподівається, що зможе "перефарбуватись" і служити новим господарям, хай ще раз перегляне фото чи відео наслідків обстрілів українських міст, де загинуло серед інших і багато парафіян храмів, які належали до УПЦ Московського Патріархату. Зараз Московський Патріархат в Україні Путіну не потрібен. За власною волею чи ні, але він вже виконав свою місію і підлягає знищенню разом з усім українським народом.
Закликаємо Вас порвати з російським ярмом та йти до єдності. Вона нам потрібна, як ніколи. Оскільки ми ніяк не могли до неї раніше прийти мирним шляхом, то Бог попустив нам це горе, щоб ми забули давні образи та об’єдналися. Бо сьогодні нам особливо потрібна єдність, розділеними ворог нас подолає, а коли ми об’єднаємось, то він нас буде боятися та не зможе ніколи перемогти.
Єднаймось навколо Христа в єдиній Помісній Українській Церкві. Ставаймо до одного престолу і молімось за перемогу українського війська над окупантом. Зараз не час молитись за абстрактний "мир", тому що цей мир може бути і тоді, коли зникне Українська держава, український народ і українські Церкви. На кладовищі теж мир, але там немає життя. Єднаймось.
Сьогодні як ніколи потрібно робити вагомі кроки та важливий вибір. Тому сьогодні ви можете стати співтворцями нової України і нової Церкви. Бо ворог не питає, хто до якої Церкви належить, і вбиває серед інших і тих православних християн, які, як і він. Тому зараз не час вичікування чи якихось напів заходів. Недостатньо, що Ви не поминає російського патріарха. Недостатньо зібрати підписи чи сказати, що колись, після війни, можливо, буде скликаний собор і, може, він щось вирішить. Зараз не час стояти збоку і чекати, що хтось за вас вирішить вашу долю. Від кожного з нас, від кожного слова і кожної дії залежить, чи буде завтра Україна і чи будуть жити ваші діти та онуки. І кожне рішення громади про вихід з МП – це могутній удар по окупанту, це ще один крок до перемоги над ворогом.
Ми депутати та міський голова Вараської міської територіальної громади звертаємося до прихожан УПЦ Вараської міської територіальної громади з проханням долучитися до обговорення даного питання.
Нехай Господь благословить нашу Українську державу, дарує їй перемогу над окупантом і краще майбутнє, яке прийде через єднання в любові до Бога та України.