Ми – є. Ми - рівні

Щодня, поспішаючи на роботу чи просто прогулюючись по вулиці, ми зустрічаємо десятки людей, проте, занурені у власні проблеми та тривоги, не помічаємо тих, хто проходить поруч із нами. Чоловіки та жінки, молоді та старі, зазвичай, в нашій уяві зливаються у єдину масу, так, ніби кожен одягнений у одну і ту ж маску.

А в цей же час, зовсім поруч живуть люди, які волею випадку чи з веління небес, змушені бути закутими у тілесну оболонку, що  наче налита свинцем, заважає розправити крила.

3 грудня світова спільнота відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Цей день не можна назвати святковим.  На честь «винуватців свята» не будуть лунати привітання, їм не співатимуть пісні та не даруватимуть квіти. Це день поваги та пошани до тих, на чию долю випали нелегкі випробування. Однак, долаючи труднощі, вони проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Часто саме мужність та оптимізм людей з інвалідністю стають взірцем для інших. В нелегких умовах сьогодення, коли наша держава веде неоголошену війну з сусідом-агресором, саме особливі люди стали вагомою опорою для наших воїнів, адже краще допомогти і зрозуміти ветерана чи інваліда зможе лише той, хто побував у цій шкурі.

Напередодні свята Кузнецовський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді хоче побажати всім, хто не байдужий до даної проблеми, сил і здоров’я, засобів і успіху, адже захищаючи гідність інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя.

Долучаючись до міжнародної ініціативи відзначення Міжнародного дня інвалідів, фахівцями із соціальної роботи серед депутатів та працівників виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, учнів 3-х, 4-их та 8-их класів, а також пересічних громадян було проведено опитування щодо ставлення  мешканців міста до даної проблеми. Результат порадував та засмутив одночасно.

Важливо, що 88% пересічних громадян та 94% представників влади усвідомлюють проблеми людей з особливими потребами та вважають, що на сьогоднішній день державне забезпечення та забезпечення соціальних гарантій інвалідів далеке від ідеалу.  На запитання «Коли в Україні відзначають Міжнародний день інвалідів» правильно відповіли 85% представників влади та лише 52 % учнів.   

Згідно з статистичнимиданими  вУкраїні кількість дітейз інвалідністю сягає показника 167 тисяч або 2% від усього дитячого населення. Наше місто не виняток. На сьогоднішній день тут проживає 188 дітей, що мають ті чи інші вади фізичного розвитку, що також складає 2% від загальної кількості дітей. Сумно, що лише 43% опитаних школярів виявили бажання товаришувати з однолітком-інвалідом та 50 % - готові навчатися в одному класі з «особливим» учнем. Одночасно лише 9% дорослого населення міста категорично проти бачити в одному класі з їх чадом дитину на інвалідному візку або з хворобою Дауна.

Хочеться вірити, що уроки доброти та гуманного ставлення до людей, що мають проблеми зі здоров’ям, проводяться в школах частіше, ніж один раз на рік. Навчально-виховна робота, спрямована на ознайомлення учнів з проблемами людей з особливими потребами та виховання гуманного та доброзичливого ставлення до даної категорії громадян, повинна  зайняти значну нішу в житті школи.

Намагаючись проаналізувати, чому нас так лякають фізичні недоліки певних людей, дійшла висновку, що більше, ніж інвалідів, ми боїмося самих себе. Більшість людей насилу уявляє, як спілкуватися з людьми, що мають проблеми зі здоров’ям, боїться зробити що-небудь неправильно.Хочеться наголосити, що інвалідність - це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, відмінними фахівцями і винахідниками. Зокрема інвалідами були композитор Людвіг ван Бетховен, письменники Леся Українка та Мігель Сервантес, фізик Стівен Вільям Хокінг та акторка Сара Бернад.

А що вже говорити про безліч спортсменів без ніг і рук, з порушенням опорно-рухового апарату чи вадами зору. Вони не лише беруть активну участь у змаганнях, а й, ламаючи перепони та стереотипи, підносять нашу державу на найвищі щаблі  спортивних досягнень. Зокрема цьогоріч, українські параолімпійці здобули 117 медалей та встановили 22 світових рекорди (в порівнянні з 11 нагородами на Олімпійський іграх).   Важливо, щоб історії спортсменів, для яких вже один вихід на старт є звитягою духу над фізичними можливостями, стали еталоном, символом хоробрості та цілеспрямованості.

На останок хочеться побажати людяності, віри в світле майбутнє, натхнення та доброти в серця кожному з нас. Пам’ятаймо, що гірше немочі тіла буває лише каліцтво душі.

Талах Наталія,

фахівець із соціальної роботи МЦСССДМ

Порівняльний аналіз відповідей пересічних громадян, депутатів та учнів 8-их класів в процентному співвідношенні до відповідної категорії.

Аналіз відповідей респондентів відповідно до загальної кількості опитуваних